Географічна карта - Чернянський район (Chernyanskiy Rayon)

Черня́нський райо́н — адміністративна одиниця Росії, Бєлгородська область. До складу району входять 1 міське та 15 сільських поселень.

Район утворений з двох волостей Чернянської і Волотовської в 1928 році і виділений з Старооскільського повіту. До 1954 року — у складі Курської області. При створенні 6 січня 1954 року Бєлгородської області, Чернянський район був переданий до її складу.

Після укладення Брестського миру в 1918 р. демаркаційна лінія пройшла північніше Новооскільського повіту і Чернянська волость була включена до складу земського центру м. Острогозька, земля Подоння, Української народної республіки, а 1919 р. волость ввійшла до складу Харківської губернії, Української держави гетьмана Скоропадського. Після повалення Скоропадського — в складі військово-територіальної одиниці адміністративного поділу Озброєних сил Півдня Росії і його займала Добровольча армія.

З 1923 р. по 1933 р. в україномовних поселеннях Чернянського району здійснювалася державна політика українізації в Центральному Чорнозем'ї, де проживало понад 1 500 000 українців. Українізація передбачала вивчення і застосування в повсякденному житті, у школі та на державній службі української мови в тих районах, де проживало понад 50% українців, Чернянський район разом з Олексіївським, Вєйдєлєвським, Великомихайлівським (Новооскільський), Волоконівським, Грайворонським, Ракитянським, Ровенським, Микитівським (Красногвардійський), Будьонівським (Красногвардійський) підлягав повній українізації. У Чернянському району на українську мову переходили ті селища (слободи й хутори) які розмовляли українською мовою (слободи: Чернянка, Ольшанка, Орлик, Холки, Троіцка (с. Малотроіцке), Волоконівка, Морквіно, Раївка, Воскресенська (с. Воскресенівка), Маслівка (с. Єздочне), Нова Маслівка (с. Новомаслівка), Станова (с. Станове), Петропавлівка, Суха Ольшанка і хутора Великий (с. Большоє), Малий, Александрет (Бородін), Бакланів (Бакланівка), Слов'янка, Петровський, Андріївський (Андрєєвка), Грязна Потудань (Новорєчьє), Луб'яний (с. Луб'яне), Орєхова Яруга (Бабаніно), Троїцький (Хитрово), Новоселівка, Олександрівський (Олександрівка, Сукманівка), Яблонів (с. Яблоново), Алпєєвка і Красний Острів (разом 14 слобід і 16 хуторів). Частковій українізації підлягали наступні райони: Бєлгородський, Большетроїцький, Валуйський, Корочанський, Новооскільський, Прохоровський, Скороднянский, Томаровский, Уразовський, Шебекінський.

З 1 січня 1933 діловодство у всіх районних та сільських організаціях переводилося з української на російську мову. До осені 1933 р. були ліквідовані Борисівський і Волоконівський українські педтехнікуми, а незабаром і Білгородський український педінститут. Закрилася обласна газета «Ленінський шлях», що виходила українською мовою, а всі українські районні газети переходили на російську мову.